ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З МАЛЮНКОМ У СИМВОЛДРАМІ

Важлива роль у психотерапії за методом символдрами відводиться роботі з малюнком, який клієнти малюють після сеансу уявлення образів. Розроблена спеціальна техніка діагностичної та психокорекційної роботи з малюнком (Льойнер Х., 1996; Обухов Я.Л., 2005).

Залучення малюнка використовується в роботі практично з усіма категоріями клієнтів. Особливо корисним малювання пережитого в образі матеріалу виявилося в роботі з людьми, які мають недостатньо розвинену фантазію, мають труднощі вербального вираження, сковані заборонами і комплексами, а також переповнені силою образу. Якщо в першому випадку малюнок стимулює фантазію, то в останньому обмежує і систематизує.


Завдання намалювати пережите, зазвичай, дається клієнту після закінчення представлення образу. Це свого роду спеціальне психотерапевтичне домашнє завдання. Обговорення малюнка відбувається, як правило, на початку наступного сеансу.

Завжди необхідно давати клієнту повну свободу у виборі величини і формату аркуша паперу і засобів для малювання. Психотерапевт, спостерігаючи за процесом малювання клієнта, фіксує супроводжуючі його емоційні прояви. Якщо такого спостереження не проводиться, то про деякі емоційні реакції можна припустити по натиску, який видно на зворотній стороні малюнка. Наприклад, натиск, що відповідає прямим лініям, гострим кутам, як правило, говорить про прояв агресії, а повторювані кругові рухи зазвичай свідчать про тривогу і страх. При цьому важливо, де розташовані ці кругові рухи. Наприклад, багаторазове кругове окреслення навколо рота часто відповідає оральним і вербальним страхам. Ці спостереження зроблені на великому статистичному матеріалі (Льойнер Х., 1996; Обухов Я.Л., 1997; Литвиненко Н. І.; Студенец О.К., 2002).

Психотерапевту необхідно звертати увагу і на свої почуття, які виникають при розгляді малюнка - це обов'язкова умова аналізу контрпереносу. Головний принцип у роботі з малюнком - інтерпретація повинна виходити від самого клієнта, а психотерапевт створює умови для даної інтерпретації.

При аналізі малюнка використовується і ряд інших об'єктивних діагностичних критеріїв. Один з них - це величина і формат вибраного аркуша паперу.
Великі аркуші паперу (більше формату А4) вибирають, як правило, люди із завищеними уявленнями про себе, схильні до нарцисизму та істеричних реакцій, а також діти. В екстремальних випадках клієнт навіть продовжує малювати за межами аркуша паперу на столі.
Маленькі аркуші паперу (менше формату А4) зазвичай вибирають клієнти з депресивною і нав'язливою структурою особистості, а також ті, які мають занижену самооцінку.
Важливо, як клієнт відрізає папір. Деякі довго рівняють краї. Це одна з ознак епілептоідності. Деякі спочатку по лінійці відкреслюють лінію відриву і лише після цього обрізають аркуш паперу. Це ознака педантичності, ригідності (Льойнер Х., 1996; Обухов Я.Л., 2005).

Наступний важливий діагностичний критерій - це наявність спеціально намальованих рамок. Рамка може свідчити про прагнення відгородитися від зовнішнього світу, що, в свою чергу, обумовлено страхом, тривогою і невпевненістю, захистом від яких якраз і служить рамка.
Рамка може бути також утворена з незайнятого кольором простору по краях аркуша паперу, що теж говорить про страх і непевність по відношенню до зовнішнього світу. Важливо, з якого краю малюнка знаходиться рамка.

Вважається, що зміщення зображення у верхню частину малюнка відбиває завищений рівень домагань, а зміщення у нижню - занижений і низьку самооцінку. Ліва сторона малюнка відповідає емоційно-інтуїтивній сфері особистості, а права - інтелектуально-раціональній. Відповідно до цього, з якого боку малюнка рамка - в тій сфері клієнт почувається найбільш невпевненним (Льойнер Х., 1996; Обухов Я.Л., 1997; Обухов Я.Л., 2005; Литвиненко Н. І.; Студенец О.К., 2002).

Наступний діагностичний критерій - це горизонтальне або вертикальне положення аркуша паперу.
Горизонтальний формат вибирається зазвичай людьми, які прагнуть охопити одночасно якомога більше сфер в житті. Це характерно для екстенсивного типу особистості. Часто на малюнку зображується кілька предметів, дорога і т. п.
Вибір вертикального формату свідчить про цілеспрямованість, про здатність концентруватися на якійсь справі. Це інтенсивний тип особистості. Зазвичай на малюнку зображується один предмет, що піднімається вгору.
Велике значення мають засоби, які вибираються для малювання. Важливо відзначити, що вибір матеріалу повинен бути вільний. І якщо з усіх матеріалів клієнт вибирає, наприклад, простий олівець - це говорить про страх перед самовираженням фарбами (страх перед невизначеністю). Часто для таких клієнтів властиві нав'язливі риси. Якщо з усього різноманіття засобів для малювання, клієнт вибирає кулькову ручку - це говорить про нав'язливу, занадто конкретну особистість, для якої малювання кульковою ручкою служить певним захистом.

Ознакою внутрішньої розкутості і наростання ступеня вираженості внутрішньої свободи може служити наступна послідовність вибору засобів:
- кольорові олівці,
- воскова крейда,
- пастель,
- гуаш,
- акварель.
У цьому ряду ознакою найбільш розкутої і вільної особистості може бути вибір акварелі, коли клієнт впевнено почуває себе, незважаючи на розмитий і нечіткий характер ліній. З іншого боку, малювання кольоровою крейдою і олівцями дозволяє менш впевненому клієнту опиратися на чіткі лінії.

З діагностичної точки зору, найважливіше клієнт несвідомо розташовує в центрі або на першому плані, як би потім, він сам не коментував свій малюнок.
Характер перспективи - це теж діагностичний критерій. Відсутність перспективи у дорослих клієнтів може бути пов'язане з психотичними порушеннями. Відомо, що на малюнках хворих на шизофренію перспектива спотворена або взагалі відсутня (Льойнер Х., 1996; Обухов Я.Л., 2005).

Важливо звертати увагу на зображення лінії горизонту. Якщо дорослий клієнт залишає пропущену ділянку між «небом» і «землею» - це може говорити про розщеплення психічної структури, розрив між «верхом» і «низом».
При аналізі малюнка необхідно враховувати всі незвичайні елементи, диспропорції, відсутність певних частин тіла і т. п. Інтерпретація цих ознак проводиться відповідно до принципів класичних малюнкових тестів (наприклад, тесту «неіснуюча тварина»).

Етапи роботи з малюнком клієнта у символдрамі:
1) опис клієнтом емоційних вражень від свого малюнка (чи подобається малюнок, які емоції викликає і т.п.);
2) опис клієнтом емоційних вражень від окремих елементів свого малюнка (що найбільше подобається, що менше подобається, що намальовано в першу чергу, в останню чергу і т.п.);
3) опис клієнтом якісних властивостей малюнку або окремих його елементів (описується максимальна кількість прикметників по малюнку. Наприклад, маленький, ніжний, гарненький, крихкий, молодий і т.п.);
4) важливо пов’язати названі почуття, емоції, прикметники з життям клієнта: із життєвою ситуацією або з якоюсь людиною (наприклад, чи була у житті клієнта ситуація, коли він відчував схожі почуття);
5) знаходження схожості у малюнка клієнта (можна використовуються притчі, архетипічний матеріал з міфології, історії і т.п.)
6) інтерпретація психотерапевта - використовується тоді, коли попередні етапи не результативні.

Важливо в роботі з малюнком клієнта не прагнути тлумачити кожну окрему деталь малюнка, образу або сновидіння, як би розкладаючи його по поличках. Сновидіння, образ і малюнок - це насамперед метафора.

Саме таким цілісним, метафоричним підходом слід керуватися при інтерпретації малюнка. Бажано утримуватися від конкретних тлумачень, завжди краще, щоб клієнт сам розповів психотерапевту, як він розуміє символи свого малюнка.

Жиловська Тетяна Леонідівна - психолог-психотерапевт, кандидат психологічних наук, доцент ІРСГП, навчаючий психотерапевт Української спілки психотерапевтів, керівник Хмельницького регіону Української громадської організації «Інститут розвитку символдрами та глибинної психології», координатор Хмельницької освітньої програми з символдрами.