Фройд запропонував психоаналіз як метод дослідження несвідомого і в одно час спосіб лікування неврозів та психічних розладів. Сам метод ґрунтується на виявленні прихованого змісту витіснених у несвідоме прагнень , психічних травм або змістів іншої природи. Основними інструментами психоаналізу є інтеграція, аналіз сновидінь та довільних асоціацій пацієнта.
Так довільно плаваюча увага аналітика ( його власне несвідоме) допомагає виокремити на протязі розмови такі моменти, котрі є болісними для аналізу і в ході терапії вже на свідомому рівні опрацювати і перевести у більш адаптивний рівень захистів і подолати дитячі травми.
Фройд першим звернув увагу на перенос (трансфер), він виявив, що специфічна пристрасть, що спалахує у пацієнта до фігури аналітика, пов'язана не з самим аналітиком, а перенесена на нього з ранніх дитячих стосунків. Також Фройд наполягав на абстиненції, або як ще її називають принципом аналітичної фрустрації. Аналітик не відповідає на почуття і бажання клієнта, а тільки розтлумачує іх трансферну природу. Чим більше енергії лібідо вкладено у перенос, тим більше її витрачається на розуміння. Роздумування і винахід більш адаптивної поведінки і свідомого вибору. Розв'язання проблем та лікування невротичних симптомів відбувається через усвідомлення витіснених змістів та відтворення симптомогенезу неврозів у трансферних стосунках з терапевтом.
Теоретичним засадам психоаналізу найточніше відповідає формула – « Доля індивіда – це його стать і його дитинство. «Враження перших п'яти років майже цілком належить до сфери несвідомого причому співвідношення забутого і витісненого матеріалу є основою конституційної схильності до виникнення неврозу чи інших розладів. Загальноприйнятим є уявлення , що важке дитинство – причина особистісного і психологічного неблагополуччя. Аб»юз (постійне жорстке биття, сексуальне насильство, голод, відсутність елементарного догляду, любові, захисту, медичної допомоги) на всю подальшу долю клієнта відкладає чутливі відбитки.Психотерапевт у подальшому буде стикатись з регресом, фіксацією на травмі чи з інфантилізмом.
Фройд поділяв психіку на три складові частини: несвідоме- (Ід), свідоме(Его), та вищі почуття і цінності (Супер-Его). У класичному психоаналізі розвиток психіки і особистісне зростання розглядають як диференціацію Его – свідомості і самосвідомості, а також як процес становлення відношення Его до реальності, до навколишньої дійсності. Его розвивається з Ід, підвищення рівня свідомості- вважають прогресом, а зниження- регресом, занепадом.
Фройд наголошував : Психоаналіз не може вважати свідомість суттю психіки, а повинен дивитися на неі як на якість, що може приєднуватись до інших властивостей, а може бути і відсутньою.
Суперечність між Его і Ід регулює Супер-Его. Якщо у клієнта є проблеми зі спогадами психотерапевт шар за шаром допомагає відтворити події дитинства чи травматичні події і надає ресурс клієнту, підтримує у усвідомленні особистої проблеми, м'яко фруструє і за допомогою інтерпитацій допомагає вивільнити пригніченні інстинкти. Якщо Его недостатньо структуроване – терапевт працює над тим, щоб допомогти кліенту мати у подальшому більш зрілі захисти і адаптивну поведінку. А також слід звернути увагу на труднощі, пов'язані зі слабким контролем Супер-Его над бажаннями, емоціями, поведінкою. Термін «соціопат» відповідає стилю людей з зруйнованими особистими кордонами, частіше деструктивним поводженням у соціуму.
За Фройдом особистість формується в перші п'ять років життя. Оральна, анальна чи едипальна стадії розвитку людини відіграють у подальшому вплив на розвиток особистості і кожна з цих стадій стимулює розвиток окремих психічних інстанцій. Психоаналітична терапія сприяє помірному регресу до окремих стадій, на яких утворились невротичні симптоми, а потім виліковує іх у трансферних стосунках з аналітиком. Психоаналіз є довготривалим методом терапії, тому що супротив, який є у пацієнта на протязі лікування може бути досить вираженим і довготривалим. І від аналітика залежить формування терапевтичного альянсу і подальша підтримуюча терапія. Клієнт приходить до нас зі своїми тривогами і болем- задача терапевта витерти сльози, вгамувати біль і надати можливість клієнту навчитись брати відповідальність за свою долю.
Вплив Фройда на розвиток психології та психотерапії загалом - безперечний. Його ідеї загалом змінили кардинально погляди людства на особистість, сексуальність, пам'ять і психотерапію. Його ім'я є найвідомішим серед широкого загалу.
Коли ми говоримо про класичну аналітичну терапію, то маємо на перших сеансах ознайомити клієнта з правилом - краща реакція на будь яку аналітичну дію - спроба зрозуміти не тільки інтерпретацію ,а й підстави до неї. Психоаналіз вимагає від клієнта розвиненого когнітивного функціонування, здатність споглядати почуття, позитивна реакція на пробну інтерпретацію, навички рефлексії і мотивів власної поведінки.
У описі методів роботи з клієнтом ми маємо звернути увагу на опрацювання сновидінь. Сам Фройд назвав сни - королівською дорогою до підсвідомого пацієнта. У роботі «Тлумачення снів» він розрізняв два компоненти сновидіння -
Маніфестований зміст – думки, сутність, і образи в сновидінні
Латентний зміст- приховане психологічне значення сновидіння.
Всі пригнічені сексуальні інстинкти з'являються у сновидіннях. Коли людина спить, то її внутрішній критик, цензура не має такого сильного впливу і у в сні можливо те, що в реальному житті це буде чи витіснятись, чи заперечуватись.
Опір і захист – це типові феномени психоаналітичного процесу.
Опір-це специфічна установка пацієнта на заперечення знань, отриманих в результаті інтерпретації несвідомого змісту і витіснених бажань.
А психологічний захист- це властиві кожній людині способи сприйняття і переживання світу, у процесі яких окремі аспекти дійсності вона змінює, сприяє тому, що дійсність здається зручнішою, сприятливішою, не загрозливою.
Коли ми говоримо про захисти- то на сам перед згадуємо Анну Фройд. Донька відомого аналітика прославилась як засновниця дитячого психоаналізу, і багато витратила часу на розуміння примітивних і зрілих захистів. Тоді як пацієнти Фройда були незалежними особистостями, то діти були вкрай залежні від батьків. Анна використовувала матеріали , які спостерігала в грі. Це і стало її складовою у дитячій психотерапії.
У психоаналізі захисти розглядають як чинники, що заважають розумінню аналітичної ситуації, а вже потім як підстави психологічних труднощів. Є така метафора- як равлик залишає слід на дорозі, так і аналітик за захистами може встановити особистість клієнта. Терапевт, який стикається з наполегливим опором , може почати з поведінковоі картини, а потім побачити захист.
На базі інтерпретацій аналітик крок за кроком показує, як він бачить клієнта, дає можливість клієнту побачити себе з іншого боку, отримати інші інсайти і змінити свою поведінку.
В ході роботи аналітик встановлює певний сетінг - розпорядок психотерапевтичного процесу- частота зустрічей, іх кількість, вартість сеансу. Цей аспект є дуже важливою складовою терапії, аналітик пояснюю необхідність рамок і кордонів, які потрібні як клієнту, так і терапевту.
Слід звернути увагу, що індивідуальна терапія в процесі роботи вивільняє конфлікти на рівні діадних стосунків (мати-дитина), а групова терапія допомагає побачити конфлікти на рівні соціуму, добре допомагає в вирішенні конкуренції, участь у великих групах дає розуміння поводження себе у соціумі. Тому поєднання індивідуальні та групової роботи дає можливість психотерапевту надати клієнту не тільки вирішити міжособистісні стосунки, а й адаптує клієнта до виживання у суспільстві і надає можливість максимально себе реалізовувати на життєвому шляху. Змінюючи модель мислення, терапевт не тільки впливає на актуальний досвід, а й допомагає досягти більш позитивного осмислення минулого.
Голова секції УСП "Психоаналіз" - Олена Бауер